Проблеми і перспективи розвитку середньої освіти в Україні
Цей документ є другою спробою запропонувати для публічного обговорення своє бачення
Перший документ було підготовлено під час розробки Національної доктрини розвитку освіти. Основні змістовні положення такого документу, ми вважаємо, зберегли актуальність і сьогодні. У рамках проекту «Розвиток освітньої політики на місцевому рівні в Україні» за підтримки програми МАТРА голландськими експертами була запропонована низка питань, які б дозволили, на їхню думку, точніше сформулювати завдання й уточнити напрямки діяльності проекту. У ході тривалих дискусій список цих питань було підготовлено.
Українські експерти - учасники проекту відповідали на ці питання, а відповіді обговорювалися в режимі листування й усних обговорень із зарубіжними партнерами і з українськими учасниками проекту під час семінарів, тренінгів та інших заходів у Києві, Львівській і Херсонській областях, в інших регіонах України.
Чи є своєчасними зусилля з реформування освіти? Чи потрібно реформувати середню освіту? Чи були успішними попередні спроби це зробити? Що змінилося в суспільстві з того часу, як ішло обговорення необхідності освітньої реформи?
Оцінки попереднього періоду реформування середньої освіти різні. У суспільстві домінує розуміння того, що міняти щось в освіті не так просто, як здавалося раніше. Критика за невиконання державою своїх намірів та зобов'язань уже перестала цікавити й «вийшла із моди».
Міністерство освіти і науки України докладає багато зусиль щодо реформування освітньої галузі. Але все ще залишається багато проблем, які не можуть чекати. Перелічимо деякі з них:
- Низька заробітна плата та соціальна незахищеність учителів негативно відбиваються на якості освіти, не дозволяють підтримувати на належному рівні кваліфікацію вчителів.
- Старі підручники, зміст і методи викладання не відповідають актуальним вимогам щодо її якості в сучасному світі. Сучасний і майбутній інтелектуальний потенціал освітньої сфери вимагає більше інвестицій.
- Навіть наявні обмежені ресурси на освіту витрачаються неефективно. В освіти задіяно занадто багато сил, різноманітних суб'єктів, і всі вони мають свої інтереси. Недосконалість системи управління призводить до браку коштів, недостатньою є прозорість їх використання.
